Микола Миколайович Бенардос народився 26 липня (7 серпня) 1842 р. у селі Бенардосівці Херсонської губернії (нині Миколаївська область). У 1862-1866 р.р. навчався у Київському університеті, а у 1866-1869 pp. у Петрівській землеробській та лісовій академії у Москві. У цей період він брав активну участь у роботі Московських фізичних гуртків, захопився електротехікою. У 1869 р. М. М. Бернадос оселився поблизу м. Лух Костромської губернії (нині Іванівська область). У своїх майстернях, оснащених локомобілем, генератором електричного струму, акумуляторами, він зміг виконати зразки та діючі моделі ряду винаходів у галузі засобів транспорту, сільського господарства та побуту.
Наприкінці 1870-х років Н. Н. Бенардос на електротехнічних заводах у м. Кінешмі (нині Іванівська область) та в Петербурзі займався дослідженням дугового розряду. Ним було винайдено кілька систем акумуляторів, автоматичні регулятори дуги, комутатори, реостати. Працюючи в електротехнічній фірмі "П. Н. Яблочков-винахідник і Ко", Н. Н. Бенардос брав участь у впровадженні дугового освітлення у різних країнах світу. У 1881 р. у Парижі Н. Н. Бенардос демонстрував ряд своїх робіт з електротехніки, у тому числі зварювання металів електричною дугою прямої дії. На початку 1880-х років М. М. Бенардос довів процес зварювання сталі, чавуну, бронзи та міді до стадії промислового впровадження та у 1885-1887 рр. . отримав у багатьох країнах патенти на "спосіб з'єднання та роз'єднання металів безпосередньою дією електричного струму" (названий ним "електрогефестом").
Для електродугового зварювання винахідник розробив систему живлення дуги, де як основне джерело була використана батарея спеціальних акумуляторів, конструкції електротримачів, пристроїв та допоміжного обладнання. Н. Н. Бенардос запропонував виконувати зварювання неплавким і плавким (металевим) електродом, захищати зону дуги газами, керувати процесом зварювання магнітним полем, зміцнювати метал шва проковкою та ін.
У 1886 р. у Перербурзі було засновано товариство "Електрогефест" та організовано завод, де виконувались різноманітні зварювальні роботи. До Н. Н. Бенардоса приїжджали навчатися російські та іноземні інженери, вчені, промисловці. Про новий спосіб з'єднання металів було опубліковано статті у технічних журналах та зроблено доповіді у наукових товариствах Німеччини, Франції, Великобританії, США та інших країн.
У порівнянні з іншими способами з'єднання металів електродугове зварювання мало широкі технічні можливості і тому стало широко застосовуватися в промисловості не тільки при ремонті відповідальних металоконструкцій, але і як основний технологічний процес виробництва нових металевих виробів.
У 1890-х роках спосіб "електрогефест" був запроваджений у всіх промислово розвинених країнах світу, на більш ніж 100 заводах та фабриках. Роботи Н. Н. Бенардоса демострувалися на міжнародних та російських виставках. У 1892 р. винахіднику електродугового зварювання було вручено найвищу нагороду IV електричної виставки - медаль Російського технічного товариства. У проспекті виставки перераховувалося 15 видів робіт, виконаних методом М. М. Бенардоса.
Н. Н. Бенардос був автором понад 200 винаходів та оригінальних проектів у різних галузях техніки, сільського господарства, будівництва, військової справи, побуту. Йому належить один із перших проектів гідроелектростанції на річці Неві. Їм запропонована гальванізація великих площ, електровідливання металів, електричне буріння, обробка грунту і рослин електричним струмом, гребні гвинти з поворотними лопатями, артилерійські снаряди і кулі з ребрами, полегшена пориста броня та ін. У 1899 р. електротехнічний інститут у Петербурзі присвоїв Н. Н. Бенардосу звання почесного інженера-електрика. Помер М. М. Бенардос 8 (21) вересня 1905 р. у м. Фастові (нині Київська область).